Пані

  Критичне мислення - це не про академічну освіту чи вміння дискутувати. Це психологічна навичка, яка формується через досвід, розчарування - і рідкісний дар сумніватися, навіть коли всі вже лайкнули.   Відсутність критичного мислення - не просто інтелектуальний недолік. Це ознака психологічної незрілості, потреби у зовнішній опорі, страху перед невизначеністю.  Люди, які не мислять критично, часто керуються не логікою, а емоційними імпульсами, страхами й звиклими схемами, засвоєними ще в дитинстві.   Ось 10 психологічних ознак того, що критичне мислення - в дефіциті.   1. Віра в «упаковану правду»   Якщо щось виглядає красиво, звучить впевнено й викликає емоцію - значить, воно точно правда. Це типовий ефект легкого сприйняття: мозок любить те, що подається просто. Людина не навчена сумніватися. Вона обирає безпечну ілюзію замість складного аналізу.   2. Неможливість відділити факт від інтерпретації   «Він не прив...

  «Та я ж не зі зла… просто вирвалося», «Я ж стараюся для неї!», «Я ж не б’ю, нічого страшного…».   Так, ми всі можемо втомитися. Розлютитися. Втратити терпіння. Але є фрази, які врізаються в пам’ять дитини назавжди. І коли вони повторюються знову і знову - дитина змінюється. Вже не сміється так дзвінко. Вже не біжить обійняти. Вже не вірить у себе.   Це не просто «необережні слова». Це - словесні потрясіння, які формують її особистість.   Ось 7 типів фраз, які руйнують психіку дитини - і якими ми часто розкидаємося, навіть не замислюючись.   1. Критика зовнішності   Що кажуть батьки: «Боже, яка ти худа - аж ребра видно» «Ти вже як тьотя Галя - все ширша і ширша!» «Що це за лахміття на тобі? Люди ж сміятимуться…»   Що чує дитина: «Моє тіло - огидне. Мене не можна любити таку, як я є»   Що відбувається насправді: У період, коли тіло змінюється, кожен натяк на «не таку зовнішність» - це удар по самооцінц...

Є жінки, які не намагаються всім сподобатися. Не борються за кохання. Не живуть у режимі «доведи всім і собі». Вони не гучні. Не драматичні. Не вічно втомлені. Вони просто - щасливі. І тому здаються… трохи дивними.   У світі, де кожна друга історія - це битва, щастя без жертви виглядає підозріло. А якщо воно ще й без скандалів, без сліз, без напруження - то взагалі якесь підробне.   Ось 10 рис жінки, яка навчилася бути щасливою - і тим самим стала незручною для світу:   1. Вона не веде воєн   Ні з чоловіками, ні з подругами, ні з собою. Вона не бореться за місце в чиємусь житті. Не шукає, з ким змагатися. Не вигадує собі суперниць. Її світ - не поле бою, а простір, де вона дихає на повні груди. І саме тому для багатьох вона - загадка. Бо звикли до напруги. А вона - відпочинок.   2. Вона не шукає схвалення   Вона не розповідає мамі про кожен свій крок, не погоджує з подругами новий образ і не перепитує, чи правильно вчинила. Во...

  Психологічне дорослішання не має нічого спільного з віком у паспорті. Це не про борги, кредити чи стабільну роботу. Це - коли нарешті зникають ілюзії, а замість них з’являється внутрішній хребет. Не сталевий, а гнучкий, але витривалий.   Це процес, який часто супроводжується болем - не фізичним, а болем втрат: наївності, очікувань, залежностей, ідеалів. Але з кожною такою втратою з’являється щось значно важливіше - зрілість.   15 істин, які рано чи пізно доводиться прийняти - якщо ти дійсно дорослішаєш:   1. Ти не центр Всесвіту. І ніколи ним не була.   Світ не зупиняється, коли тобі боляче. Люди не зобов’язані розуміти тебе, допомагати чи помічати твої зусилля. Це боляче - але звільняє від ілюзій.   2. Твої батьки не зобов’язані лікувати твої травми .   Навіть якщо вони їх і спричинили. Дорослішання - це момент, коли ти береш відповідальність за своє життя і свій біль і більше не чекаєш жодних компенсацій. ...