Ще не час... Вже не час... Ми часто ловимо себе на думці, що зараз не найкращий момент для того, щоб жити на повну. Ми відкладаємо мрії, плани, навіть прості радощі, обіцяючи собі, що «от після того, як…» - тоді вже точно! Після труднощів, після проблем, після війни... Але що, якщо це «після» ніколи не настане? Що, якщо воно лише ілюзія, яка заважає жити? Сьогодні багато хто з нас опинився в пастці синдрому відкладеного життя. Ми наче завмерли в очікуванні кращих часів, забуваючи, що життя продовжується просто зараз - у цьому моменті, попри всі виклики. Чому ми відкладаємо життя? Психологи часто пояснюють синдром відкладеного життя як бажання уникнути дискомфорту. Ми переконуємо себе, що зараз не можна радіти чи здійснювати мрії, бо «не на часі». Особливо це посилюється під час війни, коли головною метою стає виживання. Втім, це не лише зовнішні обставини. Часто ми самі створюємо ці «пастки часу», ставлячи перед собою умови: «Я почну жити, к