Вчіться йти вчасно...

 

Чудова стаття про те, як навчитися цінувати власне життя. Рекомендую перечитувати раз на рік. 

 

Іди вчасно!

Додому, навіть якщо тебе ніхто там не чекає, із запальної вечірки, від недоречних зв'язків та поганих звичок. 

 

Від депресії та похмурих думок, від важких спогадів, стосунків, які вижили себе, від людей, які руйнують тебе…

Іди вчасно!

Не залишай на тілі власного життя глибокі шрами, які інфікують твою душу ненажерливим вірусом провини.

 

Іди вчасно!

Не випалюй малюнки на тендітній тканині своєї долі. 

 

І не зазіхай на чужу шкіру.

Цінуй своє життя більше, ніж його цінують інші!

 

Іди вчасно, коли хтось своє життя ставить вище твого, бо насамперед ти відповідаєш за власне життя й лише потім за чиєсь. 

 

Ніхто не прийшов у цей світ, щоб лягти на жертовний вівтар. І життя людині дається не для того, щоб приносити його в жертву.

Нескладно втратити себе, нескладно розчинити себе в іншому, в чиємусь іншому житті, в чиємусь іншому світі, в чиїйсь іншій реальності. Нескладно навіть цього вимагати й бажати.

А от знайти себе - важко. Лише ми можемо визначати та допускати міру використання себе. Адже, надмірно жертвуючи собою, ти автоматично не додаєш собі (а може, комусь, хто цього справді потребує)…  І на якомусь іншому відрізку твого життя тобі бракне зовсім трішки - саме тих даремно витрачених сил.

Будь-які стосунки продуктивні, коли в них є взаємодія та віддача. Це танець в парі. Але якщо ви почали відтоптувати одне одному ноги до болю й крові, треба припинити цей танець й, залікувавши рани, почати новий красивий танець, можливо, з новим партнером. 

 

І так має бути в будь-яких взаєминах - партнерських, сімейних, робочих.

Вчися йти вчасно під час різних ситуацій чи обставин у житті. Ти завжди відчуватимеш цей момент: довіряй собі, не вмовляй себе, не обманюй себе та не обманюй інших.

Немає поганих людей, як би нам не хотілося про це посперечатися. Є люди, які відрізняються від нас. Бо істинний сенс цього священного дійства під сакральною назвою «життя» нам невідомий, але ним наповнене абсолютно все, що всередині й зовні, за  межею нашого розуміння і в її межах. І немає іншої відповідальності, окрім як перед собою та один одним, але в першу чергу - перед собою.

Все, що відбувається в нашому житті, все, що відбувається довкола нас і на далеких Галапагоських островах Еквадору, відбувається з нашого дозволу. 

 

Ми дозволяємо нашому життю бути таким, яке воно є. 

 

Ми дозволяємо переважати сірим відтінкам у нашому житті, ми дозволяємо собі всього боятися, ми дозволяємо собі бути аутсайдерами у своєму власному житті.

Озирнися, можливо, настав час піти від цього. 

 

Неймовірно важко кинути все те, що вже вижило себе, і піти. Йти важко, але йти вчасно просто необхідно.

Іди вчасно від суджень й думок інших. 

 

Поглянь на себе. Де точка твоєї опори? Адже лише так ти можеш перевернути весь світ. Не шукай цю точку в інших - її там немає! Як і немає щастя в комусь, якщо його немає в тобі.

Іди вчасно від нав'язливих ілюзій та нав'язаних страхів, але продовжуй мріяти та пробувати. 

 

Не бійся помилитися - адже це означає, що ти намагалася. 

 

Не бійся реакції інших людей, ти все одно не зможеш її стовідсотково передбачити, поки не зробиш задумане, тож страх безглуздий. Але у тебе завжди буде шанс вчасно піти. 

 

Так, саме піти, щоб рухатися далі.

Ми шкодуємо, коли у нас чогось немає, що нам хотілося б мати, коли нам чогось не дали, а ми дуже чекали. Але ми ніколи не замислюємося про те, від чого нас вберегли, не давши нам бажане саме зараз.

Істина проста:

все приходить вчасно, навіть дива. 

 

Тому йди вчасно, не затримуй нікого. Тому, що якщо ти затримуєшся, сценарій життя вже переписується і для інших людей.

За матеріалами Тетяни Варухи