10 заповідей Януша Корчака для батьків

Януш Корчак (справжнє ім'я Генрик Гольдшмідт)  - видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який тричі відмовлявся врятувати своє життя.

Вперше це сталося, коли Януш вирішив не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.

Вдруге - коли відмовився втекти з варшавського гетто.

Втретє - коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, який відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС та запитав:

 

- Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.

- А діти?

- Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.

- Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди є мерзотниками.

Кілька днів по тому, в концтаборі Треблінка, він разом з дітьми з «Будинку сиріт» увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток та розповідав малюкам, які нічого не підозрювали, казку.

Цей неймовірний чоловік склав 10 принципів виховання дітей, які варто знати кожному:

1.

Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2.

Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

3.

Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4.

Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дано кожному під силу, і будь певен - дитині важко не менше, ніж тобі, а навіть більше, оскільки у неї немає досвіду.

5.

Ніколи не принижуй дитину!

6.

Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми бачимо в дитині.

7.

Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо лише тоді, якщо не зроблено все можливе.

8.

Дитина - це не тиран, який заполоняє все твоє життя, не лише плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвиток в ній творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких ростиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.

9.

Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10.

Люби свою дитину будь-якою - не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою.