10 речей, які я вже ніколи не робитиму, і мені це подобається
Нещодавно я сиділа в перукарні, гортала журнал й натрапила на чергову статтю із серії «10 речей, які зобов’язана робити справжня жінка». Авторка наполягала на тому, що без уміння носити височенні підбори, тримати «poker face» за будь-яких обставин та віртуозно вдавати фею домашнього вогнища про успіх та щастя в житті можна забути.
А я раптом збагнула, що щаслива від того, що в мої «трішки за 30» стороннім людям я точно нічого не винна і є речі, які я вже ніколи не робитиму.
1. Я не соромлюся свого сімейного стану
Тези про те, що «всі жінки хочуть заміж» й «якщо не народила - життя прожите даремно», безнадійно застаріли. У всіх нас свої уявлення про прекрасне, в тому числі й про сім'ю. Я не повинна виправдовуватися за те, що не хочу другої дитини - так само як і самотні жінки у віці 30+ мають право не слухати всі ці нетактовні розмови із серії «засиділася в дівках» й «мужика б тобі».
2. Я не порівнюю себе з іншими
«Наталка їде на стажування до Англії, Ірка народила третю дитину, а Юлька купила квартиру в центрі», - розповідає мені останні новини про колишніх одногрупниць подруга Галя. Раніше, напевно, я б знайшла в цьому повідомленні привід для заздрості, адже мої знайомі реально круті, а зараз мені просто радісно за них, тому що кожна домоглася того, чого хотіла.
Тепер я свідомо не беру участь в гонитві під гаслом: «Швидше, вище, сильніше!» і не збираюся змагатися з іншими в тому, хто вдаліше вийде заміж, далі полетить у відпустку чи більше заробить. Витрачати на це сили та час безглуздо. Я порівнюю своє життя зараз з тим, що мала 5 років тому, й бачу прогрес. Цього достатньо, щоб відчувати себе щасливою.
3. Я не ношу незручні речі
У 22 роки я носила туфлі на високих підборах, годину тряслася в маршрутці до роботи, весь день була на ногах і вважала, що це нормально. Мені хотілося мати гарний вигляд у будь-якій ситуації, тому я розгулювала в капронових колготках в -30 °C, носила мереживні стрінги й не псувала зачіску шапкою навіть в штормовий вітер.
Зараз я одягаю виключно ті речі, які в першу чергу зручні, а вже потім красиві, стильні й так далі. Якщо мені візуально подобається якась річ, я спершу пробую її на дотик, визначаю, наскільки приємний матеріал, читаю склад. Яким би модним не був фасон й попри шалені знижки, річ з колючої синтетики я навіть приміряти не стану. Любити себе й піклуватися про власний комфорт - це нормально.
4. Я не підганяю себе під стандарти краси
Раніше я мріяла про фігуру з параметрами 90-60-90, але реальність така, що її у мене ніколи не було й не буде. Переживати про це безглуздо. Я прийняла себе такою, яка я є, в зручному мені розмірі. Я підкреслюю одягом чесноти, і не страждаю за недосяжними ідеалами.
Моя подруга Олена важить 100 кг. Колишній чоловік називав її «сонечком» і змушував сидіти на гречці й воді, але одного дня подружка зрозуміла, що смачно поїсти вона любить більше, ніж цього тирана. Після розлучення вона записалася на східні танці, про які давно мріяла, перефарбувала волосся й вилізла з безформних балахонів, в які чоловік закликав її ховати «жири».
Зараз в Олени відбою немає від залицяльників. А все тому, що вона взяла й полюбила себе. Саме в цій вазі. Вона чарівна і весела, поруч з нею тепло і затишно, до неї тягне, як магнітом. Кожна жінка прекрасна, якщо їй подобається власне зображення в дзеркалі. А цифри на вазі - справа десята.
5. Я не доробляю те, що не приносить задоволення
«Поки все не з'їси, з-за столу не вийдеш!» - говорили мені і вдома, і в дитячому садку. Я була слухняною дівчинкою й доїдала навіть огидну манку з грудочками. Тепер я не доїдаю насилу торт, навіть якщо цей шматочок в ресторані коштував чималих грошей, йду з середини побачення, тому що співрозмовник неприємний, припиняю ходити на заняття з живопису, коли зник інтерес. Відступити не дорівнює програти, це не соромно.
6. Я не геройствую
Моя подруга Юля - головний бухгалтер у великій організації. Телефонує їй мама: «Приїжджай, треба грядку під часник скопати!» Їхати 400 км. Юля каже: «Давай я тобі гроші надішлю, наймеш сусіда». Але мама так не хоче. Раніше Юля кидала все та їхала обробляти город. Тепер вона ще влітку платить сусідові гроші, щоб восени він допомагав мамі в саду. І всі щасливі без жодних подвигів.
За великим рахунком, ніхто не оцінить, якщо ви виходитимете на роботу у вихідні чи з температурою, чи весь свій день народження простоїте біля плити заради того, щоб здивувати гостей. Не варто намагатися стрибати вище голови, а брати на себе лише ті завдання, які вам під силу й в радість. Цінуйте себе та свій час.
7. Я вже не терплю
З часом я зрозуміла, що терпіння зовсім не є чеснотою. Якщо болить зуб, то не треба приглушувати симптоми знеболювальним: слід якомога швидше йти до стоматолога й розв'язувати проблему. Можна 3 роки дратуватися через кран, що підтікає в кухні - але навіщо, якщо сантехнік в змозі впоратися з цією проблемою за пів години?
Був час, коли мій начальник дзвонив мені в будь-який час - після 22:00, о 7:00 у неділю - й волав в трубку. Зазвичай без жодної адекватної причини. Мені було ледь за 20, і через місяць я почала здригатися від кожної вібрації телефону. Одного разу я просто не витримала й висловила шефу все, що про нього думаю. Мене скоротили.
Зараз, у свої 30+, я звільнилася б сама після першого ж подібного випадку. Це не бравада. Річ у тому, що я збагнула головне: терпіти неповагу до себе не можна ні за які гроші.
8. Я не ставлю чиїсь інтереси вище за власні
Раніше я йшла в магазин за джинсами, поверталася з дитячими футболками, сукнями чи кросівками. Чоловік запитував: «Джинси де?» А я про себе забула. Іншим разом куплю. Тепер я стала розумнішою: йдучи за продуктами, купую собі тістечко, замість сотої ляльки для доньки і їм його з чистою совістю. І мені не соромно: так я купую дитині добру маму.
Колись мені здавалося, що чужі проблеми потрібно вирішувати в першу чергу, а свої – якщо залишиться час. Допомогти колезі по роботі, віддати останні гроші подружці на обновку й сидіти тиждень до зарплати без копійки - легко. Але зараз я знаю, що в житті, як і в літаку, кисневу маску слід одягати спершу на себе.
9. Я не зображаю «щасливий успіх» в соцмережах
Дослідження психологів показали, що більшість людей брешуть в соціальних мережах, щоб виглядати успішнішими, коханими й життєрадісними. Насправді це дуже втомлює - постійно прикрашати дійсність й створювати якийсь образ. Навіщо витрачати на це сили й час?
Нещодавно я провела невеличкий експеримент й щодня впродовж місяця писала на своїй сторінці лише правду. Мені довелося видалити з друзів кількох токсичних хейтерів. Потім я почистила контакти й залишила лише близьких по духу людей, перед якими не потрібно прикрашати своє життя. А всіх інших воно просто не стосується.
10. Я вже не чекаю слушної нагоди, щоб здійснити мрію
Я завжди мріяла співати. У студентські роки я не кричала разом з усіма під Скрябіна, тому що дуже соромилася свого голосу. У 32 я оплатила свій перший урок вокалу. Ні, у мені не прокинулася Монсеррат Кабальє, але деяких сучасних зірок я, мабуть, переспіваю в караоке.
Якщо ви мрієте сплавитися річкою на байдарці, пофарбувати волосся в синій або завести собаку, то не чекайте слушної нагоди, а просто втілюйте свою мрію. У віці «трохи за 30» зовсім не важливо, що скажуть бабусі біля під'їзду, сусіди чи навіть мама.
Адже кожен проживає своє власне й неповторне життя, яке не можна і не треба відкладати на завтра.
