Вічні жертви: як спілкуватися зі скигліями та чи варто це робити?
Вони начебто й не роблять нам нічого поганого, але після розмови з ними залишаються неприємні гнітючі відчуття, втома або навіть роздратування.
Якими ж бувають «скиглії», як їх розпізнати?
Чому вони так поводяться і як з ними спілкуватися?
1. Людина-скарга
Почнемо з головної ознаки людини з позицією жертви - вони скаржаться. Часто, багато і на все підряд:
хтось знову зіпсував настрій;
погана погода;
проблеми зі здоров'ям;
злий начальник, дурні колеги;
неслухняна дитина;
чоловік/дружина недостатньо хороші й постійно засмучують;
батьки/діти чимось втомлюють чи «напружують» ;
друзі чи знайомі виявилися негідниками, обдурили, зрадили;
у країні та світі всі неправі.
При цьому той хто скаржиться не скупиться на емоційні реакції та демонстративну поведінку. Він люто бурчить або зривається на крик, дратується, обурюється, зітхає, стогне і плаче, сипле риторичними питаннями та докорами «в повітря». І, звісно, його власної провини в жодній з ситуацій ніколи немає.
Навіщо людині-скарзі це потрібно?
Швидше за все, у неї слабо розвинений емоційний інтелект та комунікативні здібності.
Скаржник не вміє самостійно справлятися зі стресом і контролювати викид емоцій, «накопичує» все в собі, а потім випліскує:
💬
«Це у мене вирвалося, вже сил немає більше терпіти!»
Скиглій не вміє або боїться висловлювати своє невдоволення людям, які грають якусь важливу роль у його житті:
💬
«Я не знаю, як відмовитися від понаднормової роботи, я боюся прямо начальнику про це сказати!»
А ось вам скаржник усе це сказати може. Тому що ви для нього - зручний та безпечний інструмент для скидання напруги. На додаток, від вас можна отримати побічну користь - емоційну підтримку, втіху.
Як спілкуватися з людиною-скаргою?
За можливості потрібно мінімізувати або повністю припинити спілкування - це універсальна порада для всіх наступних пунктів.
Але якщо ця людина вам дуже близька, або через певні обставини вам доводиться підтримувати з нею зв'язок - треба вчитися вчасно зупиняти потік скарг.
Найлегше цього досягти конкретними запитаннями:
💬
«Я тебе зрозуміла. А що саме ти збираєшся з усім цим робити? Розкажи, як ти плануєш розв'язувати цю проблему?»
«Навіщо ти про це розповідаєш?»
Такі питання допомагають зупинити потік скарг - замість звичної позиції «вічної жертви» людина потрапляє у ситуацію, коли її змушують щось вирішувати.
Найчастіше людина цього робити не хоче, таке становище її влаштовує. І, щоб уникнути відповідей, вона намагатиметься змінити тему або завершити неприємну розмову.
Якщо ж такі бесіди відбуваються з вами регулярно, питання варто поставити самому собі:
Чому я це все слухаю? Це приносить мені якусь користь? Чи отримую я щось цінне від цієї людини, чи просто стаю її інструментом на шкоду собі? Чи варте воно того?
2. Людина-проблема
Найчастіше у позицію «вічної жертви» потрапляють психологічно незрілі особи - інфантили. Вони скаржаться не лише для «викиду емоцій» - вони розраховують на вашу допомогу. У чому це може виражатися:
«Гра в психолога». З вами діляться емоціями та переживаннями, щоб ви допомогли «розібратися в собі».
💬
«Я не знаю, що зі мною відбувається! Напевно, зі мною щось не так... Як ти думаєш?»
«Безплатний порадник». У вас постійно запитують думку щодо певної ситуації, або просто настирливо скаржаться на якийсь вкрай важкий вибір - очікуючи, що ви допоможете ухвалити рішення.
💬
«Ой, так складно вибрати, просто божеволію!
А як би ти вчинила? Як мені вчинити, що скажеш?»
«Опікунство». Людина закидає вас історіями про конкретні труднощі, сподіваючись, що ви самі запропонуєте допомогу.
💬
«Просто жах, мені так складно! От би мені бути такою крутою, як ти… Я змогла б розв'язати цю проблему! Але я не знаю, як це зробити, зовсім не розуміюся на питанні».
Навіщо їй це потрібно?
Людині-проблемі потрібно непомітно перенести на вас відповідальність за ті аспекти життя, якими вона не бажає займатися самостійно.
Буває, що така людина хоче змусити вас щось зробити для неї, не попросивши про це безпосередньо. Це повне зняття відповідальності з себе ось те, що їй необхідно.
Як спілкуватися з людиною-проблемою?
Знову ставити конкретні питання:
💬
«Я тебе зрозуміла/почула. Скажи, чому ти кажеш мені про це? У тебе є якийсь план дій щодо розв'язання цієї проблеми, чи ти просто скаржишся? Тобі потрібна моя психологічна підтримка, співчуття, чи ти чекаєш від мене конкретної допомоги?».
Якщо ж ви часто потрапляєте в ситуацію, коли вас змушують запропонувати допомогу - потрібно поставити собі питання:
Навіщо я це роблю? Може, мені самій подобається грати в «рятівницю» і самостверджуватись коштом слабшої людини? Чи мені подобається відчувати контроль над нею?
Чи дійсно цій людині потрібна моя допомога? Може, своїми порадами та діями я заважаю їй навчитися розбиратися самостійно?
Чи справді я винна щось цій людині? Чи вигідне наше спілкування нам обом, чи я непомітно перетворилася на примусового «опікуна»?
3. Людина-драма
Зазвичай у цієї людини «фатальна доля». У неї є ціла збірка шалених життєвих історій, на які вона ніби «неохоче» проливає світло. У житті постійно відбуваються якісь нові драми - бурхливі стосунки, масштабні конфлікти, ситуації «між життям і смертю». Вона часто оточує себе ореолом загадковості та складності.
Навіщо їй це потрібне?
Це ефективний спосіб потішити власне его.
Привернути увагу:
💬
«Ох, зі мною таке трапилося, ти й не уявляєш!»
Довести собі та довколишнім свою незвичність, унікальність, складність:
💬
«Ну, я багато чого в житі побачила, більше ніж деякі...»
Здобути похвалу та визнання не за якісь реальні навички, успіхи, заслуги - а за «травмуючий досвід», за сам факт пережитого:
💬
«Ось таке я пережила... Але не треба мене жаліти, я з усім впоралася, все пережила! Ой, дякую за добре слово. Але це так, дрібниці життя.»
Як спілкуватися з людиною-драмою?
Якщо вам часто доводиться спілкуватися з людиною-драмою, важливо припинити бути її донором. Їй не потрібна ні підтримка, ні допомога - вона «живиться» вашим часом та самим фактом інтересу до своєї персони.
Тому:
За можливості ігнорувати та не давати розвинути тему;
Не ставити уточнюючих питань;
Не хвалити за сам факт «пережитого», не робити компліментів;
Якщо ж так поводиться близька людина - виводьте її на конкретику:
💬
«Я зрозуміла тебе. Мені шкода, що з тобою таке сталося. Я не хочу продовжувати цю бесіду, мені від неї погано. Але ти можеш мені сказати, чим я можу тобі допомогти».
4. Людина-маніпулятор
Така людина не просто скаржиться. Вона протиставляє свій досвід вашому чи чужому. У спілкуванні з нею у вас складається відчуття, що граєте у гру «Хто більше настраждався»:
💬
«Ой, а в мене ще гірше було!»;
«А мій начальник взагалі псих!»;
«Та що у тебе, у мене зарплата ще нижча, і роботи більше!»;
«Та на мені взагалі жодного живого місця нема!»;
«А в мене взагалі родичів не лишилося!»;
«Та моя дитина - просто нестерпна!»;
«Та що твій, мій чоловік взагалі безсердечний!».
Навіщо їй це потрібне?
Головна мета маніпулятора - викликати у вас почуття провини та сорому.
Це збочена «сила слабкого»: ви їй винні, тому що в неї все гірше, ніж у вас.
Або, навпаки, ви чогось не маєте робити - наприклад, критикувати, вимагати виконання зобов'язань чи доброї поведінки - тому що людина слабша чи нещасніша, ніж ви.
Маніпуляція виною та соромом може бути ситуативною - вас намагаються до чогось змусити негайно. Або ж все заготовляється «на майбутнє» - щоб наступного разу ви запропонували або надали допомогу, знаючи про «тяжку долю» цієї людини.
Як спілкуватися з маніпулятором?
Маніпуляція - це гра на двох. Вас не можна змусити відчувати сором, провину чи почуття обов'язку - ви робите це самі.
Тому головне працювати над власними емоціями.
Ставити собі питання:
Чому я відчуваю себе винною перед цією людиною?
Чи справді я щось їй винна?
Хіба саме я зробила їй щось погане?
Чому я маю щось для неї робити, чи виявляти поблажливість?
Чи це об'єктивно?
Хіба її життєві обставини наділяють її правом чогось вимагати від мене?
Люди-маніпулятори часто використовують пасивну агресію - вони не виявляють свого невдоволення безпосередньо, але інтонаціями, жестами чи натяками дають зрозуміти, що чогось від вас чекають.
Якщо ви відчуваєте це, запитуйте:
«Тобі щось не подобається?»;
«Чого ти від мене чекаєш?»;
«Я в чомусь винна перед тобою? У чому саме?»
5. «Скиглій-шпигун»
Деякі люди також використовують скарги як маніпулятивний інструмент зав'язування/підтримання дружби.
Вони:
«Докладно розповідають про своє життя та пригоди»;
«Діляться дуже «інтимними» подробицями своєї біографії»;
«Скаржаться вам на незнайомців або навіть спільних друзів та знайомих».
Навіщо їм це потрібне?
Це дуже ефективна маніпуляція - людина нав'язує вам близькі стосунки без дозволу й чекає від вас кроків у відповідь:
💬
«Розкажи мені про це, чому ти мовчиш! Ми ж друзі, ти можеш мені довіряти, я ось тобі найпотаємніше розповідаю!»;
«Я думала, ми друзі, а ти навіть не можеш мені допомогти… Ну гаразд. Напевно, я просто в тобі помилилася».
Як спілкуватися з такою людиною?
Найкраще рішення - одразу ж окреслити межі та створити дистанцію:
💬
«Навіщо ти про це мені розповідаєш? Це дуже особисте, воно має залишитись при тобі»;
«Вибач, але ми не настільки близькі. Я не хочу обговорювати ці речі з тобою».
Якщо ж ви боїтеся проявити нетактовність - наприклад, з новим колегою чи родичем - постарайтеся м'яко змінювати тему чи завершувати бесіду:
💬
«Зрозуміло. Поговорімо про щось інше»!;
«Я тебе зрозуміла. Але вибач, у мене з’явилися термінові справи».
6. Людина-забобона
Існує ще один різновид «скаржників».
Вони навмисно виставляють своє життя у похмурому світлі, а потім з'ясовується, що їхні історії перебільшені чи взагалі не відповідають дійсності.
Навіщо їм це потрібне?
Зазвичай таке відбувається на тлі магічного мислення, забобонів:
💬
«Ну так, збрехала їм ... Це щоб не наврочили!»;
«А що як порчу наведуть! Я ж їх знаю!»;
«Боюся «злих язиків»; «Щастя любить тишу!»
Як спілкуватися з такою людиною?
Якщо вас не бентежить такий специфічний спосіб мислення, та/або у відриві від своїх переконань людина виявляється приємною та цікавою - можна просто спробувати ігнорувати її публічні скарги.
Якщо вас це дратує - спробуйте просто обмежити спілкування. Не варто намагатися вивести людину «на чисту воду», не вступайте в полеміку з такою людиною - цінуйте своє емоційне здоров'я та свій особистий час.