Як налагодити стосунки з дорослими дітьми
100% у вашому житті ви бачили приклади тих матерів (а можливо ви одна з них), які живуть своє життя заради дітей. Вони відмовляють собі у всьому, відкладають кожну копійку та збирають своїм дітям на машину, квартиру, весілля тощо.
А потім діти виростають, переїжджають у цю квартиру та перестають спілкуватися зі своїми батьками. Вони не сваряться, а просто не спілкуються, зайняті своїми справами, своїм життям.
А матір вважає, що дитина, яку вона ощасливила, винна тепер їй життя і має бути весь час поруч.
Але чи правильно це?
Адже дуже часто жінки самі роблять такий вибір: відмовляються вийти вдруге заміж, відмовляються від другої дитини, щоб більше було у першої, відмовляються від хобі, відпустки, улюбленої роботи… і приносять себе в жертву.
Але чи справді це робить дитину щасливою?
Є чудовий вислів: щаслива мама - щасливі діти.
А якщо в матері живе образа та розчарування, то не буде щастя ні їй, ні її дітям.
Так і живуть дорослі діти та батьки: одні проживають дні в самотності і їм бракує уваги з боку дітей, а інші, живучи під одним дахом зі своєю дорослою дитиною та її сім'єю, мріють роз'їхатися й залишитися на самоті.
У заплутаному плетиві стосунків між батьками та дорослими дітьми часто виникають різні проблеми, які змушують багатьох прагнути знайти якусь золоту середину.
Якщо дорослі діти не хочуть спілкуватися зі своїми батьками, то це зовсім не означає, що вони їх не люблять.
Однією з найпоширеніших помилок у взаєминах дітей та батьків, є схильність батьків перешкоджати процесу дорослішання своїх дітей.
Для гармонійних стосунків між батьками та дорослими дітьми треба дотримуватися простого, але дуже важливого правила:
Дозвольте своїй дитині «подорослішати» і відпустіть її.
Не треба відштовхувати дитину раніше, коли їй ще потрібна ваша допомога, а дочекатися, коли вона буде готова, і відпустити.
Часто діти після 18 виявляють бажання з'їхати на орендовану квартиру, знайти підробіток, а жаліслива мама каже, що поки вчиться - хай поряд живе, а потім знаходиться ще якась причина, і ось дочці вже за 35, а мати зітхає, що вона так і не знайшла собі гарного чоловіка. Достойні перевелися!
Це тонкий баланс між допомогою, коли вона необхідна, і опором спокусі приймати рішення за дорослу дитину, коли вона здатна робити це самостійно.
Проведімо паралелі між світом природи та розвитком людини. Жодна тварина або рослина не процвітає в умовах, які перешкоджають їхньому росту, тому придушення розвитку та дорослішанню дитини надмірною опікою або передчасне відштовхування, можуть завдати непоправної шкоди стосункам.
Зрілість - це перехід від залежності від інших до самостійності.
Бажаєте покращити стосунки з дорослою дитиною?
Ставтеся до своєї дитини не як до боржника, який винен вам за вашу увагу, ласку та витрачені на нього гроші чи зусилля, а як до друга, з яким весело і приємно час від часу проводити час. Будьте поруч, коли треба. І зникайте, коли ваша присутність не потрібна. Дозвольте дитині жити власним життям, отримувати власний досвід, хай іноді навіть і негативний.
Забудьте про докори, настанови та претензії.
Жодна дружба цього не витримає.
Дитина - не ваша особиста власність. Це окрема людина, яка має свої думки, таланти, здібності, мрії та бажання. Не нав'язуйте їй ваш вибір, допоможіть навчитися відчувати її власні бажання та прагнення. Не тисніть на неї своєю турботою й переконаннями, будь-яка крайність руйнує стосунки.
Щоразу, коли ви взаємодіятимете зі своєю дитиною, згадуйте ці слова:
«Я - це Я, а Ти - це Ти. Я зайнята своїми справами, а Ти - своїми. Я в цьому світі не для того, щоб відповідати Твоїм очікуванням, а Ти не для того, щоб відповідати моїм. Якщо ми зустрілися і порозумілися - це чудово. Якщо ні - то цьому вже не допомогти».
