Наші діти не винні нам нічого: 15 правил, щоб не зруйнувати стосунки

 

Найважчий іспит у батьківстві - це не виростити дитину, а вміти відпустити її. Бо любов, яка душить, - це не любов, а контроль у красивій обгортці.

 

Справжня близькість з дорослими дітьми починається з поваги: до їхніх рішень, простору, вибору і… права бути іншими, ніж ми мріяли.

 

Ці правила - не догми, а нагадування тим, хто хоче залишитися для своїх дітей не тягарем, а опорою.

 

1. Діти - не ваша копія і не ваша власність.

Ви дали їм життя, але воно належить їм. Вони не зобов’язані жити «правильно» за вашими лекалами.

 

2. Ніхто не мусить «відпрацьовувати» дитинство.

Ви дали життя не для того, щоб отримати компенсації. Все добре, зроблене з любов’ю, вже виконало свою роботу.

 

3. Відпустити - не значить втратити.

Якщо пташеня не вилетить з гнізда, воно не навчиться літати. Зв’язок збережеться, коли ви не тримаєте на прив’язі.

 

4. Щастя батьків - справа самих батьків.

Не перекладайте на дітей порожнечу свого життя. Підтримка - це подарунок, а не обов’язок.

 

5. Нові сім’ї - нові світи.

У них інші правила й кордони. І ваша влада туди не поширюється.

 

6. Гості мають питати дозволу.

Навіть якщо це ваші діти. Телефонний дзвінок «Можна заїхати?» - це не формальність, це - повага.

 

7. Не робіть «по-своєму» там, де вже є «по-їхньому».

Навіть якщо переконані, що ваш варіант кращий - це лише ваша думка.

 

8. Порада, якої не просили, - це тиск.

Дайте дітям право на власні помилки. Як і ви колись, вони мають право на власний шлях.

 

9. Щастя - не на словах, а на прикладі.

Бо діти копіюють вашу поведінку, навіть якщо радите ви їм інше.

 

10. Втручання чи контроль?

Ставте собі це запитання щоразу, коли хочете «допомогти».

 

11. У кожному домі - свій порядок.

Якщо ви вважаєте свій кращим, тримайте цю думку при собі.

 

12. Не підривайте авторитет своїх дітей перед їхніми дітьми.

Ви - не «запасні батьки» для онуків, а підтримка для тих, хто їх виховує.

 

13. Не змагайтеся за роль «головного».

Дорослі діти не мають обирати між вами та їхнім партнером чи друзями.

 

14. Діти не ваші психологи.

Не зливайте на них свої страхи, образи і самотність.

 

15. Любов не вимагає підкорення.

Вона дає свободу бути собою - навіть якщо цей вибір вам не подобається.

 

Замість висновку:

Діти народжуються не для того, щоб виправдовувати батьківські очікування чи повертати «борги». Вони приходять у цей світ, щоб прожити своє життя. І якщо ми їх любимо, то не будемо плести павутину провини чи контролю, а дамо найцінніше - право на власний шлях.

 

Щасливі батьки - це ті, хто вміють бути щасливими без прив’язування дітей до себе. Тоді й стосунки будуть не боротьбою, а радістю.