Як реагувати на непрохані поради, і як припинити їх давати
Рекомендую прочитати:
Звичка «завдавати добро»: навіщо люди лізуть із непроханими порадами й чому не треба цього робити
Розберімось, що керує людьми, які силоміць прагнуть «допомогти» іншим, і як перестати шкодити довколишнім своїми непроханими порадами (якщо ви таке практикуєте).
Чому непрохані «щирі поради» завдають шкоди, що керує «добрими людьми», коли вони буквально насильно обсипають вас своїми «цінними» рекомендаціями (і ні, це не турбота).
«Хотіла, як краще»
Щойно людина вклинюється у простір іншої з непроханою порадою, вона автоматично ставить опонента у «позицію дитини».
Людині дається посил, що вона сама не здатна впоратися зі своєю ситуацією. Порадою її заганяють у дитячу позицію - коли вона не відповідальна за себе і не може приймати рішення сама. Таким чином, порадник буквально краде у людини її власний шлях. Він не поважає її можливості прожити свою долю самостійно - отримати та усвідомити власні помилки. Коли людина отримує швидкі рішення, вона не дослухається до власних відчуттів та думок. І, ймовірно, у майбутньому постійно допускатиме однакові помилки в непрожитих ситуаціях.
Іншими словами, навіть доречна підказка, сказана не в той час і не тією людиною, з ймовірністю 99,98% буде відкинута або відсунута на задній план.
Уявіть собі, що під час складної контрольної двієчник Петрик, побачивши, як ви безрезультатно намагаєтеся розв'язати рівняння з алгебри, шепоче вам на вухо правильну відповідь. Причин не слухати його як мінімум дві: по-перше, ви не просили про допомогу; по-друге, навіщо вірити двієчнику?
Через пару хвилин мозкового штурму ви приходите до такої ж відповіді самостійно, але замість радості відчуваєте сумнів. Ви вирішуєте попросити підказки у відмінниці Марійки. Але вона озвучує зовсім інші цифри. Причин вірити Марійці як мінімум дві: по-перше, ви самі її запитали; по-друге, до неї у вас кредит довіри вищий.
Цією найпростішою аналогією я показую вам, як непрохані поради порушують хід думок людини й не дають прожити ситуацію самостійно. Або дають, але змушують сумніватися у правильності висновків.
Порада - це висновок, до якого кожна людина має дійти самостійно.
Та особа, якій нав'язують пораду, може бути не готова до неї ні ментально, ні чуттєво. Вона має дійти цього висновку сама. Треба з повагою ставитися до думок та особистих кордонів абсолютно будь-яких людей, навіть якщо це ваші діти або родичі.
«Далі покладеш - ближче знайдеш»
Згідно зі статистикою, всього 5% людей на Землі з радістю приймуть непрохану пораду, ще 30% поставляться до неї з підозрою, решта 65% її сприймуть негативно. Тому розкидаючись нікому непотрібними порадами й ділячись з людьми власним життєвим досвідом, коли вас про це не просили, ви лише псуєте стосунки з довколишніми.
Якщо ви не намагатиметеся дати непрохану пораду людині, яка потрапила у складну ситуацію, то це не означає, що між вами неодмінно з'явиться дистанція. Навпаки, вона може з’явитися тоді, коли ви вирішите дати цю непотрібну пораду. Якщо людина перебуває у неприємному становищі, і їй починають говорити, що вона нібито взагалі не туди йде, їй нічого не вдається, і взагалі, вона крива-коса і так далі, то нічим хорошим це не закінчиться. Адже подібні коментарі та поради - зовсім не про альтруїзм та допомогу. Дозволити собі не давати поради - це велика розкіш. Важливо вміти вчасно змусити себе промовчати та зберегти енергію для чогось кориснішого.
Які види порадників бувають?
Борці за увагу. Досить часто поради роздають люди, які прагнуть завжди бути у центрі уваги. Вони не бачать ні своїх, ні чужих кордонів. Але їм дуже важливо бути у всьому правими, навіть якщо ситуація їх особисто не стосується.
Ті, хто прагне похвали. Також багато порадників роздають свої рекомендації направо і наліво, щоб задовольнити власну потребу в похвалі. Вони хочуть, щоб їх погладили по голівці й сказали, які ж вони молодці. Такі люди прагнуть почути подяку, відчути свою значущість.
Любителі демонструвати власний досвід. Ще однією причиною того, чому люди люблять радити є демонстрація особистого досвіду. Такі порадники хочуть показати, що вони молодці, а ви - ні. Вони хочуть підкреслити власну перевагу. А ось щиро допомогти вам розв'язати проблему вони навіть не намагатимуться.
Тривожні. Такі люди прагнуть контролювати все, що оточує їх та їхніх близьких, часто керуються патологічним почуттям страху: раптом щось трапиться з їхніми близькими, а вони не встигнуть дати свою «цінну» пораду. Цим людям важко зрозуміти, що вони не можуть та не мають жодного права впливати на життя інших людей.
Чоботар без чобіт. Люди, яких можна віднести до цієї категорії, люблять давати поради, проєктуючи на інших те, чого не можуть досягти самі. Буває, що жінка, яка перебуває в аб'юзивних стосунках, де її принижують фізично та морально, радить подрузі, яка потрапила в аналогічну історію, як їй бути. Погодьтеся, це дуже дивно, адже сама порадниця свою ситуацію не здатна вирішити.
Часто деякі розумники й розумниці радять, як стати супербагатими, знаменитими, популярними, а самі сидять без роботи. Тому, слухаючи чиюсь пораду, не забувайте, що кожна людина перебуває у клітці власних переконань та уявлень.
Як припинити допомагати, коли вас не просять (або поради для порадників):
1.
Пам'ятайте, що завжди потрібно поважати простір інших людей.
2.
Намагайтеся зрозуміти, що людям необхідно пройти їхній власний шлях. Не займайтеся «крадіжкою» чужого досвіду.
3.
Акумулюйте енергію для себе, а не витрачайте її назовні. Не уникайте власних проблем, занурюючись в проблеми інших людей.
4.
Якщо є патологічне бажання радити
та постійно бути присутнім у житті інших людей, займіться собою - любіть себе
насамперед. Розберіться, чому вам так хочеться радити. (рекомендую прочитати про синдром рятівника)
5.
Знайдіть причину вашої поведінки.
Навіщо ви роздаєте поради, коли вас про них не просять? Ви хочете
продемонструвати свій досвід та авторитет? Вам бракує уваги, кохання? Ви не
почуваєтеся потрібною? Розуміння цього дасть ключ до розв'язання проблеми.
6.
Дайте собі право на «екологічність», тобто право не порушувати чужих кордонів. Зверніть увагу на власні травми.
7.
Дякуйте собі за те, що дозволяєте собі бути собою. Це велике щастя. Коли ви собі це дозволяєте, то й іншим також не заважаєте проявляти себе. Якщо ви часто порушуєте кордони інших, зверніть увагу на ваші власні - сім'ю, інтереси, хобі, особисте життя, задоволення. Якщо є проблеми, то з'ясуйте, з чим це пов'язано.