Синдром білого пальта: чому люди люблять повчати та засуджувати
Як зрозуміти, що ви надто часто «одягаєте» біле пальто, і що з цим робити?
Синдром білого пальта - це модель поведінки, за якою людина підвищує власну цінність не через розвиток та саморефлексію, а через постійне оцінювання, виправлення й моральне «вирівнювання» інших.
У психологічному сенсі «біле пальто» часто працює як захист: замість контакту зі своїми сумнівами, страхами чи помилками людина зміщує фокус на помилки інших. Так формується зручна позиція постійної «правоти», але ціна за неї - втрата живого контакту з собою - і, як наслідок, з людьми.
Світ для таких людей швидко ділиться на два табори: «ті, хто думає правильно» і «ті, кого треба виправити, перевиховати або поставити на місце».
Примітно, що з часом ця модель закріплюється і починає працювати автоматично: людина перестає помічати, що більше не розмовляє - вона коментує, оцінює і виносить вироки, не залишаючи простору для відповіді.
Крім того, з розвитком проблеми з'являється виразна категоричність суджень - що довше людина живе в цій моделі, то більше вона починає вірити в те, що тільки її слова мають вагу та сенс, а почуття та думки довколишніх є або наївними, або хибними, або такими, що «потребують виправлення» (рекомендую прочитати: Як реагувати на непрохані поради, і як припинити їх давати).
Люди в «білому пальті» ставлять себе вище за інших, часто намагаються принизити співрозмовника й постійно дають непрохані поради.
В особливо тяжких випадках людина з цим синдромом не лише декларує власну непогрішність, а й таврує ближнього, який, на відміну від неї, такими неймовірними чеснотами, високими моральними цінностями та силою духу не володіє.
Зовні це часто виглядає як турбота, принциповість або «високі стандарти». Але суть не в допомозі, а в бажанні контролю: хто правий, хто помиляється і хто взагалі має право говорити, а хто має просто мовчки слухати.
Головна складність цієї проблеми в тому, що її дуже складно виявити та визнати у собі.
Пропоную відповісти на кілька питань, які швидко покажуть, як часто ви одягаєте біле пальто:
✔Чи усвідомлюєте ви, що у будь-якій правді є дві сторони - і що, відстоюючи власну, ви для когось іншого можете виглядати не правим, а нападником - тим, хто тисне, принижує або виховує?
✔Що для вас складніше: дослухати альтернативну думку до кінця - чи визнати, що вона може мати таку ж вагу, як і ваша?
✔Чи помічаєте ви в собі ті самі якості, які засуджуєте в інших - категоричність, зверхність, нетерпимість, бажання виправити?
✔Чи можете ви говорити про свій внутрішній світ без образи, якщо вас не зрозуміли, не підтримали або не погодилися?
✔Якими почуттями ви частіше керуєтеся, коли допомагаєте: співчуттям чи роздратуванням? Що насправді ховається за вашим бажанням врятувати - турбота чи потреба контролю? І що ви отримуєте для себе: відчуття значущості, моральну перевагу, право бути зверху?
❗Якщо на більшість питань вам хочеться відповісти «та я не така» - швидше за все, біле пальто вже на вас.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що суть синдрому проста й зрозуміла - свої промахи людина схильна приписувати до впливу зовнішніх обставин і «складної ситуації», тоді як невдачі та помилки інших сприймати як відображення їхнього характеру й особистих вад.
В той самий час - власний успіх для людей з синдромом білого пальта - результат обраної ними правильної стратегії поведінки в поєднанні з їхніми позитивними особистими якостями, а перемоги довколишніх - банальне везіння.
Найчастіше ця проблема піддається лікуванню в тому випадку, якщо людина сама готова йти на поступки та працювати над собою.
Що робити тим, хто зіткнувся з такою поведінкою у власному оточенні?
Вибір стратегії залежить не від «глибини синдрому», а від вашої ролі у стосунках. Якщо це випадковий знайомий - ігнорування економить нерви. Якщо колега або близька людина - чіткі кордони важливіші за іронію. Якщо людина шукає конфлікту - запитання працюють краще за пояснення.
Пам'ятайте, найнебезпечніша форма білого пальта - та, яку ми носимо, не помічаючи цього і щиро вважаючи її «принциповістю» або «турботою».
Рекомендую прочитати:
Ефект Даннінга-Крюґера: Чому некомпетентні люди такі впевнені у собі й чим це вам загрожує?