Синдром відкладеного життя
Життя таке коротке, але навіть розуміючи це, ми все одно марнуємо час...
Точніше, відкладаємо на потім важливі справи, починання, зміни. Живемо так, ніби пишемо на чернетці твір про себе. Ось тільки переписати на чистовик вже не буде можливості!
✔ До прикладу тобі не подобається
твоя професія, ти мрієш про іншу. Але нічого для цього не робиш, чекаєш зручнішого
моменту, коли з'явиться час для навчання, діти підростуть, ситуація в країні
стабілізується, грошей назбираєш….
✔ Може ти хочеш дитину, але поки
що немає можливості. Часи нелегкі, кредити не сплачені, в перспективі
підвищення, чоловік машину хоче поміняти. Ось вирішаться всі ті проблеми, тоді
можна й про дитину подумаєш.
✔ Треба з’їжджати від батьків,
бо ти розумієш, що живучи з ними ти не зможеш влаштувати особисте життя. Але
квартиру дорого винаймати, та й зручніше з батьками жити. Може, влітку наважишся.
Хоча влітку грошей не буде... Краще вже восени.
А чому не зараз?
Якщо поставити собі мету, то
знайдеш і способи, і кошти. А якщо боїшся змін, то шукаєш відмовки та причини
нічого не змінювати.
Тобі здається, що це про тебе?
Тоді зверни увагу на ознаки відкладеного
синдрому життя.
1.
Очікування якоїсь доленосної
події (або чарівного вирішення всіх проблем): закінчення війни, виграшу в лотерею, запрошення на
іншу роботу, коли діти школу закінчать…
2.
Знецінення наявних досягнень.
Все, чого ти досягла зараз, здається несуттєвим. Підвищили на посаді? Давно вже
треба було! Отримала кращу посаду? Он колега по роботі теж отримала. Здається,
що все, що є, - буденне, а ось попереду - яскраві події.
3.
Мрії та фантазії про те, як
добре буде в майбутньому. Але цей уявний світ ніяк не пов'язаний із
сьогоденням. Немає розуміння, як його досягти.
4.
Скарги на обставини, долю, випадок.
Перенесення відповідальності за своє життя на інших. «От, якби мені батьки
квартиру купили, я вже заміж вийшла». «Народилася б я в іншій країні була б
моделлю».
5.
Звичка «перетерпіти». «Добре,
якось ще рік попрацюю тут, а потім буду нову роботу шукати». «Нащо
розлучатися? Усі чоловіки однакові. Головне - звикнути».
Що змушує людину жити в ненависному «сьогодні», замість того, щоб
будувати бажане майбутнє?
Здебільшого страх змін й страх невідомості. «Зараз хоч погано, але стабільно погано. А що буде потім, невідомо. А раптом ще гірше?».
Є у психіці таке когнітивне спотворення, як катастрофізація. Ми часто перебільшуємо трагічність наслідків. «Ну, розлучуся. А потім заміж ніколи не вийду. Сама всі проблеми вирішуватиму. Що на мене чекає? Самотня старість!».
Попереду є і проблеми, і можливості, але дехто прогнозує
лише негативний розвиток подій. Цьому сприяють стереотипи та звиклі установки.
«На розлучених ніхто не одружується», «Після сорока років професію не змінюють», «Самостійно
дитину не виростити», «Чесною працею багато не грошей заробиш».
Ми створюємо собі міфи та наполегливо в них
віримо.
Отже, ми виявили в тебе синдром
відкладеного життя. Що ж робити?
✔ Визнай наявність проблеми.
✔ Конкретизуй можливі причини.
✔ Проаналізуй наявні установки.
✔ Поміркуй, як їх змінити, знайти контраргументи.
✔ Визнач мету та сплануй кроки щодо її досягнення.
Забудь слово «колись»! Життя - це не репетиція світлого майбутнього, а низка миттєвостей, годин, днів й років, які не буде можливості прожити заново. Хочеш чогось? Роби перший крок до мети просто зараз!
✨Що почитати на цю тему?
10 способів навчитися насолоджуватися життям
З неба впали три яблука: синдром відкладеного життя
Відкладене життя. Що робити, якщо не влаштовує власне життя?