Як батьківське виховання перетворює нас на невротиків: 5 руйнівних прийомів
Підвищена тривожність, низька самооцінка, нестабільний настрій, перфекціонізм та постійне почуття провини... Знайомо? Невротичні порушення входять до трійки найпоширеніших ментальних проблем. Джерела цих розладів часто беруть початок у дитинстві, коли руйнівні психологічні травми та внутрішні конфлікти формуються через, здавалося б, «нормальні» виховні методи.
Отже, як саме наші батьки мимоволі «виховують» у нас невроз? Ось п’ять найбільш руйнівних прийомів.
1. «Заслуженість» батьківської любові.
Наші батьки закладають фундамент нашого сприйняття себе. У здоровій родині дитина отримує безумовну любов, яка й формує відчуття власної цінності. Але інколи батьки роблять свої почуття умовними: любов та увага надаються лише за успіхи, гарну поведінку чи високі оцінки.
«Молодець, слухняна дівчинка! Я тебе так люблю, коли ти робиш все правильно!».
Замість безумовної любові дитина отримує установку, що увагу й похвалу треба заслужити. Це веде до хворобливого перфекціонізму, страху перед помилками й постійного прагнення до схвалення довколишніх.
«Якщо я не буду найкращою, мене перестануть любити!».
2. Маніпуляція страхом.
Часто батьки, намагаючись захистити дитину від життєвих негараздів, формують у неї страх перед світом. Замість того, щоб навчати дитину взаємодіяти з довколишнім середовищем, вони нав’язують їй тривожні установки.
«Не довіряй людям - вони можуть обдурити!».
«Світ - це небезпечне місце, будь дуже обережна!».
Це закладає в людині катастрофічне мислення. У дорослому віці такі люди постійно очікують найгіршого й відмовляються від можливостей через страх перед невідомим.
«Начальник викликав мене до себе кабінет… Точно, збирається звільнити!».
3. Гіперконтроль.
Для багатьох батьків хороша дитина - це зручна дитина. Вона не сперечається, виконує всі настанови та не має власної думки. Щоб досягти цього, батьки надмірно контролюють життя своєї дитини.
«Не чіпай, я краще знаю, як правильно!».
«Твоя думка не важлива, виростеш – будеш сама вирішувати!».
У такій атмосфері дитина не вчиться самостійно приймати рішення, і в дорослому віці часто залежить від «авторитетів» - чи то батьки, друзі, партнери чи начальники.
«Я не можу вирішити сама, краще запитаю поради…».
4. Метод червоної ручки
Багато батьків вважають, що критикувати за помилки корисніше, ніж хвалити за успіхи. Вони вимагають від дитини високих результатів, карають за недосконалість й рідко визнають досягнення.
«Четвірка? А чому не п’ятірка?».
«Я знаю, що ти можеш краще!».
Це виховує в дітях схильність зосереджуватися на провалах й ігнорувати успіхи. У дорослому житті такі люди постійно відчувають себе невдахами, попри реальні досягнення.
«Я помилилася… Я нікчема, як можна було так безглуздо провалитися?».
5. Вина і сором.
Маніпуляція почуттям вини - один з найбільш руйнівних прийомів виховання. Батьки перекладають на дитину відповідальність за власні емоції та дії, використовуючи почуття провини для управління нею.
«Це ти мене довела до сліз!».
«Я все життя заради тебе пожертвувала, а ти так себе поводиш?!».
Такий стиль виховання змушує вже дорослих дітей відчувати провину за все довкола - від настрою чужих людей до прийняття на себе відповідальності за наслідки їхніх життєвих рішень. Це може проявлятися у всіх сферах дорослого життя, від роботи до особистих стосунків.
«Колега вкотре просить підмінити... Ну як я їй відмовлю? Мені не зручно...».
Що робити далі?
Якщо ви впізнали себе у цих прикладах, важливо зрозуміти, що це не вирок. Наше минуле не має визначати наше майбутнє. Усвідомивши ці установки, ми можемо почати працювати над їх зміною, будувати здоровіші стосунки з собою та довколишніми.
Рекомендую прочитати:
12 хибних переконань, які викликають тривогу та руйнують життя
А ви стикалися з таким вихованням? Діліться своїм досвідом у коментарях!
