Як батьківське виховання перетворює нас на невротиків: 5 руйнівних моделей
Підвищена тривожність, низька самооцінка, нестабільний настрій, перфекціонізм і постійне почуття провини... Знайомо?
Невротичні розлади входять до трійки найпоширеніших ментальних проблем. Їхні корені часто беруть початок у дитинстві, коли психологічні травми та внутрішні конфлікти формуються через, на перший погляд, «нормальні» виховні методи.
То як саме батьківське виховання мимоволі «виховує» у нас невроз? Ось п’ять найбільш руйнівних моделей:
1. «Заслуженість» батьківської любові
Наші батьки закладають фундамент нашого сприйняття себе. У здоровій родині дитина отримує безумовну любов, яка формує відчуття власної цінності. Але іноді батьки роблять свої почуття умовними: любов і увагу можна отримати лише за успіхи, гарну поведінку чи високі оцінки.
«Молодець, слухняна дівчинка! Я тебе так люблю, коли ти все робиш правильно!».
Замість безумовної любові дитина отримує установку, що увагу й похвалу треба заслужити. Це веде до хворобливого перфекціонізму, страху помилки та постійного прагнення до схвалення інших.
«Якщо я не буду найкращою, мене перестануть любити!».
2. Маніпуляція страхом
Намагаючись захистити дитину, деякі батьки формують у неї страх перед світом. Замість того щоб навчити взаємодіяти з реальністю, вони нав’язують тривожні установки.
«Не довіряй людям - вони можуть обдурити!».
«Світ - це небезпечне місце, будь дуже обережною!».
Це закладає катастрофічне мислення. У дорослому віці такі люди постійно очікують найгіршого і відмовляються від можливостей через страх невідомого.
«Начальник викликав до себе в кабінет… Точно, збирається звільнити!».
3. Гіперконтроль
Для багатьох батьків хороша дитина - це зручна дитина: вона не сперечається, слухняна і без власної думки. Щоб досягти цього, батьки надмірно контролюють її життя.
«Не чіпай, я краще знаю, як правильно!».
«Виростеш - тоді й вирішуватимеш сама!».
У такій атмосфері дитина не вчиться самостійно приймати рішення і в дорослому віці часто шукає «авторитетів» - батьків, друзів, партнерів чи начальників.
«Я не можу вирішити сама, краще запитаю поради…».
4. Метод червоної ручки
Багато батьків переконані, що критикувати за помилки корисніше, ніж хвалити за успіхи. Вони вимагають досконалості, карають за недоліки й рідко визнають досягнення.
«11 балів, а чому не 12?».
«Я знаю, що ти можеш краще!».
Це виховує схильність зосереджуватись на провалах і не помічати успіхів. Такі люди навіть із реальними досягненнями почуваються невдахами.
«Я помилилася… Я нікчема, як можна було так безглуздо провалитися?».
5. Провина і сором
Маніпуляція почуттям провини - один з найруйнівніших способів контролю. Батьки перекладають на дитину відповідальність за власні емоції, змушуючи її відповідати за їхній стан.
«Це ти мене довела до сліз!».
«Я все життя заради тебе пожертвувала, а ти так себе поводиш?!».
У результаті доросла людина відчуває провину за все - від настрою інших до чужих помилок. Це проявляється у всіх сферах життя: від роботи до стосунків.
«Колега вкотре просить підмінити... Ну як я їй відмовлю? Мені не зручно...».
Що робити далі?
Якщо ви впізнали себе у цих прикладах - це не вирок. Минуле не має визначати майбутнє. Усвідомивши ці установки, можна поступово змінювати їх, будуючи здоровіші стосунки з собою та з людьми.
Рекомендую прочитати:
12 хибних переконань, які викликають тривогу та руйнують життя