Пані

  «Та що зі мною не так?!» - таке запитання часто ставлять собі дорослі люди, які виросли у  дисфункційних сім'ях, де психологічне насилля було нормою, й дитині з дитинства нав'язувалися нездорові життєві установки. Таким «дорослим дітям» доводиться нелегко: вони щосили прагнуть щастя, але між ними й заповітними цілями у житті постійно постає внутрішня перешкода: людина робить одні й самі помилки, постійно потрапляє у схожі травмувальні ситуації та взаємини.   6 найпоширеніших батьківських помилок, які «програмують» дитину на нездорові життєві сценарії:   1. Заборона на волю Це установка, яку прищеплюють надмірно суворі батьки та батьки, які надміру опікають своїх дітей. У такій сім'ї дитина - це підлеглий і раб, а батьки - повноправні господарі та начальники.   Батьки точно знають, як краще і прагнуть регулювати всі сфери життя дитини до дрібниць.   Якщо ж дитина намагається виявити якусь самостійність, такі спроби пригнічуються п...

Вона просто ... немає слів …   У вихідні вона спить собі до обіду, на роботі не дозволяє сідати собі на шию, їсть улюблену некорисну їжу та проводить свій час лише з тими, з ким їй хочеться...   Як вона може...?   Вона читає книги та, часто, надає їм перевагу перед людьми. Тому що у книгах бачить більше вмісту ніж у деяких людях.   Що вона собі думає...?   Їй абсолютно байдуже, що у свої 🙊(ой) років вона не завела собі традиційний набір з чоловіка, трьох дітей, пса та кредитів…   Як вона посміла...?   Вона не квапить події та дозволяє людям залишати її життя, якщо їм з якоїсь причини стає з нею некомфортно.   Хто їй дозволив...?   Вона не терпить нахабства стосовно себе й висилає до захопливої еротичної подорожі тих, хто намагається прогнути її під себе.   Зовсім сором втратила...   Вона орієнтується лише на власні почуття та «має десь» всіх, хто намагається нав'язати їй протилеж...

  Ви точно знаєте таких людей. У них завжди все погано: погода не така, зарплата мала, начальник придурок, у магазинах черги, а в житті - суцільне розчарування.  Але найгірше те, що буде ще гірше! Жодної надії, ніякого світла в кінці тунелю - самі лише проблеми.  Але що, якщо ця людина - ви? Якщо ви ловите себе на тому, що весь час чекаєте поганого і не вірите в хороше - можливо, це не просто настрій. Можливо, ваш песимізм - це спосіб самозахисту, результат травм чи навіть ознака депресії. Давайте розбиратися.   Песимізм як захист   Тривожні чи песимістичні люди часто виростають із тих, кого з дитинства оточувала не найсприятливіша ситуація. Вміння не чекати нічого доброго а, навпаки, бути готовим до поганого - захищало їхню психіку, а часто й фізичну цілість. Не дуже вдається радіти дрібницям і розслаблятися, коли будь-якої миті на тебе може налетіти з кулаками п'яний тато, накричати непередбачувана мама, коли за одні й ті самі вчинки то лають...

Уяви: ти ділишся з близькою людиною своїм болем, радощами чи досягненнями, а у відповідь чуєш:  «Ой, та не перебільшуй, це дрібниці!». «Ну, вдалося то й вдалося, не бачу, чого тут так радіти». «Інші живуть гірше, а ти ще й скаржишся!». Знайомо?  Це не підтримка і не «об’єктивна оцінка» - це знецінення . Його легко не помітити, особливо коли воно ховається за маскою турботи чи мудрих порад. Але з часом воно роз’їдає самооцінку, змушує сумніватися у власних почуттях і навіть у собі.  Знецінення - це не просто слова, це форма психологічного насильства, яка може роками отруювати життя.  Як розпізнати, що твої почуття знецінюють? І що робити, коли це відбувається систематично? Розберемо найпоширеніші ситуації та дієві способи реакції.   1. Применшення досягнень   «Твоя стаття - не шедевр, звісно, але хай буде», «Для нашого міста це не надто велика зарплата, але непогана» - і тому подібні висловлювання на кшталт «твої здобутки, безперечно, ...