Від ідеалу до реальності: як прийняти себе такою, як є

Ми народилися, щоб бути реальними, а не ідеальними Ідеальних немає. Нас виховують неідеальні батьки, потім ми зустрічаємо неідеальних партнерів, а згодом - виховуємо неідеальних дітей. Здавалося б, всім відома істина, але за фактом живемо ми так, наче ідеальність зустрічається на кожному кроці, але чомусь не з нами. До неї треба прагнути, за нею треба гнатися і відчувати себе жалюгідною нікчемою, якщо її не досягнула або, не дай Боже, навіть не намагаєшся досягти. Хіба вам не видавали таку інструкцію при народженні? Зовні батьки завжди декларують, що люблять своїх дітей просто так , подружжя теж присягає про те, що «і в горі, і в радості..» . Але в цій ідилії завжди є брехня, тому що бездоганність завжди обманлива за своєю суттю. Прагнучи до досконалості, того «як треба» і як «було б добре» ми заганяємо власних дітей шаленим ритмом життя. А за помилки та за недостатні зусилля, позбавляємо їх любові й абсолютно ...