Пані

  Дитячі мультфільми часто зовсім по іншому сприймаються дорослими. Позитивні персонажі дратують, негативні - викликають співчуття, а прості сюжети вже не здаються такими простими. Разом з психотерапевтом розбираємося в прихованих сенсах цих історій.   «Король Лев»   Улюблений мультфільм багатьох дітей та дорослих. Але це не просто драма про життя джунглів, але ще й історія про внутрішній конфлікт, який трапився у Сімби.   Історія могла б мати інший кінець, якби наш герой мав свою, ніким не нав'язану систему цінностей, вмів вчасно зупинитися на «поміркувати» й поставити самому собі питання «чи хочу я цього?» і «чи дійсно мені це потрібно?» і дозволив би собі хоч трішки пожити безтурботно.   А ще це історія про втечу від себе - після смерті батька Сімбу охоплює почуття сорому, й він знаходить нову компанію, Тімона і Пумбу. Лев харчується гусеницями й всіляко заперечує власну сутність. Але в підсумку розуміє, що так вічно тривати не може, ...

    «Навіщо мені інші? Я не хочу бути вагоном, в який входять та виходять. Мені потрібен один пасажир... з яким я доїду до кінцевої».   Аль Пачіно блискуче перевтілювався й в безжального мафіозі, й в чесного поліціянта, й в недотепу-грабіжника та навіть в самого Диявола.    Він здатний зворушити глядачів до сліз й розсмішити до гикавки.    Здається, для нього немає нічого неможливого!   Актор ніколи не був одружений, але у нього троє дітей, народжених поза шлюбом. Він каже:   «Народження дітей - це найкраще, що зі мною сталося».   А ще він продовжує працювати й зізнається, що не відчуває свого віку:   «Я абсолютно не думаю про вік. Це лише цифра».   Ось ще кілька цитат геніального актора, висновків, які він зробив, проживши довге й насичене життя:   «Навіщо мені інші? Я не хочу бути вагоном, в який входять і виходять. Мені потрібен один пасажир... з яким я доїду до кінцевої».   ...

  Щастя - не марафон зі списком досягнень. Це, скоріше, очищення. Від усього, що тисне, гальмує, краде енергію. І поки ти носиш на собі вантаж чужих очікувань, минулих помилок та надуманих «треба» - у щастя просто немає шансів.    Цей список - не магічна пігулка. Але він точно кращий за черговий дорогий курс «як полюбити себе за 7 днів». Бо іноді щастя - це не додати, а вчасно викинути.   1. Схвалення від інших   Яка тобі різниця, що про тебе думають? Якщо ти щаслива від свого вибору - значить все зробила правильно. Люди все одно подумають те, що їм зручно, і ніхто не житиме твоє життя замість тебе. Серйозно: уяви, скільки сил і часу ти витрачаєш, намагаючись в чужі думки - і все одно не вгадуєш. А вгадала б - то що? Змінила б себе? Ти не зобов’язана нікому подобатися. Особливо тим, хто не подобається тобі.   2. Гнів і образа   Гнів пожирає тебе зсередини. Образа - це як випити отруту й чекати, що комусь стане гірше. Це не про ...

  Ніколи не одягай ошийник на людину, яку любиш.    Не души ревнощами, підозрами, не вимагай відданості, приставляючи ніж до горла, знецінюючи її почуття й принижуючи себе.   Не відбирай кисень, а будь киснем, без якого кохана людина не зможе дихати.   Немає нічого солодшого за відчуття, коли ти не тримаєш людину, даючи їй свободу вибору, а вона щодня обирає тебе.   І їй тебе завжди мало.   Це те солодке почуття впевненості в тому, кого любиш, коли насолоджуєшся кожним моментом наодинці, коли мурашки по шкірі, коли кохана людина кожним жестом, кожною думкою, кожним вчинком, кожним поглядом та емоцією доводить тобі, що їй ніхто не потрібен, окрім тебе.   Не намагайся змусити любити себе. Не намагайся взяти кохання силою.   Повага і довіра, - основа будь-яких здорових стосунків. Особливо це стосується кохання.   Запам'ятай, - чоловік, який кохає не повинен сидіти на ланцюгу й лизати тобі руки.  ...

Пам'ятаєте історію про бабусю, якій дістався ящик стиглих груш. Вона щодня з'їдала підгнилу, притримуючи кращу на потім. І наступну вона з'їдала лише тоді, коли вона підгнивала . Це тривало доти, доки груші не закінчувалися...   У підсумку, старенька не скуштувала жодної доброї груші.   Правдива історія. І сумна. І повчальна.   Ми віримо, що треба трохи напружитися, заробити, заощадити, перетерпіти певні обмеження.   А потім…   Та немає жодного потім! Є тут і зараз!   Звідки це переконання, що щастя треба заслужити?   Заробити? Дочекатися?   Чого дочекатися?    Старості?    Немочі?    Повної відсутності бажань?    Смерті?   *****   Якось я розговорилася з сусідкою. Запитую: «Чого така невесела?».   Вона задумливо зітхнула, сумно посміхнулася й відповідає: «Не встигла й озирнутися, як життя минуло».   Я, природно, стала її заспокою...