Пані

  Нарцисичні батьки прагнуть відібрати у дитини найголовніше - право бути собою.    Більшість людей, батьки яких мали нарцисичний розлад, часто почуваються так, наче їх не існує. Нарцис вважає дитину продовженням себе у буквальному значенні слова, повною й нероздільною своєю власністю. Дитина для нього - безмежне джерело різноманітних ресурсів. Саме тому він усіма силами намагається утримувати це джерело поруч якнайдовше.   Нарцис може дбати про фізичний добробут своєї дитини, але ніколи не піклується про її емоційний стан. Дитина має бути максимально зручною і при цьому відповідати високим стандартам нарциса.    Ставлення до дитини обумовлено тим, наскільки вона відповідає «вимогам» нарциса. Все, що має значення для самої дитини, ігнорується та знецінюється.   Дитині постійно транслюється, що вона має заслужити батьківську любов; якщо вона не відповідає вимогам, її постійно порівнюють, жорстоко знецінюючи в цьому порівнянні. Саме ці ...

  Чарльз та його Камілла: двоє проти всіх   Історія кохання нинішнього короля Великої Британії та його королеви пережила справжні випробування. Кажуть, що вперше зустрівши Каміллу у 1970-му році, принц Уельський закохався у неї з першого погляду й назавжди. На шляху до свого щастя кожен із них пережив токсичний шлюб, поплатився власною репутацією й, без перебільшення, пожертвував найкращими роками життя.   Вони чекали на своє щастя довгих 35 років й, врешті-решт, дочекалися. У 2005 році нарешті відбулося весілля, яке ознаменувало собою початок спокійного, благородного і сповненого кохання союзу. Зараз вони дуже щасливі, і їх вже давно не хвилює той факт, що когось їхній союз не влаштовує чи не захоплює.   *** Знайомство з принцом Камілла почала у властивій їй манері: «А ви знаєте, що моя прабабуся мала роман із вашим прадідусем? - заявила дівчина, - Може й нам спробувати?» . Роман зав'язався швидко, тоді Чарльз без розбору вплутувався в романтич...

   Інколи допомога буває гіршою за байдужість.   Ведмежа послуга - фразеологізм, який означає непрохану, невмілу або недоречну допомогу, що приносить більше шкоди, ніж користі.   Цей вислів походить із байки Жана де Лафонтена «Ведмідь і садівник» (1678, L'Ours et l'Amateur des Jardins) . За сюжетом ведмідь відганяв муху від людини, яка спала і в результаті розбив їй каменем голову. Байка має індійське походження, де роль ведмедя виконує мавпа.   З того часу ведмежою послугою називають допомогу, після якої людина шкодує, що її взагалі отримала.   В реальному житті такі ситуації трапляються значно частіше, ніж здається. Є люди, які щиро вважають себе рятівниками. Вони готові втрутитися, порадити, вирішити проблему, взяти на себе чужі справи. Іноді це виглядає як турбота, але дуже часто за цією турботою стоїть зовсім інший механізм.   Психологи називають це синдромом рятівника.   На перший погляд, такі люди здаються л...

Коли говорять про перше кохання, в голову одразу приходять думки про безтурботну юність, боязкі спроби залицяння й перші поцілунки. Саме тоді ми вперше вчимося будувати справжні дорослі стосунки.   У когось цей процес відбувається дуже легко, шанувальників довкола багато й всі хочуть сподобатися, залишається лише вибрати.   А для когось цей безтурботний час стає початком шалених драм та трагедій.   Можна, звісно, посилатися на молодість чи недосвідченість, але чи в цьому причина?   Якщо спостерігати за подальшим життям людей, які в юності мали складні стосунки, то в зрілому віці вони часто страждають від самотності, хворобливих стосунків, нещасливих шлюбів, розставань та розлучень.   У чому ж справа? Чим вони гірші?   Річ у тому, що успіхи та невдачі в особистому житті наперед визначені нашими несвідомими бажаннями та установками.   Ще задовго до зустрічі зі своїм першим коханням ми вже маємо в голові певне уявлення...

Якщо хтось руйнує ваше життя, не можна сидіти склавши руки. Навіть якщо ці люди ваші батьки.   Токсичні батьки травмують своїх дітей, поводяться з ними жорстоко, принижують, завдають шкоди. Причому не завжди фізичної, а частіше емоційної. Вони продовжують це робити, навіть коли дитина вже дуже доросла.   1. Непогрішні батьки   Такі батьки сприймають дитячу непокору, найменші прояви індивідуальності як напад на них самих, тому й захищаються. Вони ображають й принижують дитину, руйнують її самооцінку, прикриваючись благою метою «загартувати характер».   Як проявляється такий вплив   Часто діти непогрішних батьків вважають їх досконалими. Так вони вмикають психологічний захист.   Заперечення. Дитина придумує іншу реальність, у якій батьки її люблять. Заперечення дає тимчасове полегшення, яке обходиться дорого: рано чи пізно воно виливається в емоційну кризу.   Приклад: «Насправді мама не ображає мене, а робить краще: розплющ...