Особисті кордони: як припинити жертвувати собою заради інших
Як часто ти погоджуєшся на щось, тому що говорити «ні» незручно, і ставиш чужі бажання та потреби понад власні?
Можливо, ти й допомоги рідко просиш, бо тобі соромно напружувати інших своїми проблемами?
Сподіватися, що здорові кордони у взаєминах з людьми вибудуються самі собою - марна трата часу. Це те саме, що чекати, ніби ти одного дня прокинешся великим художником.
Рекомендую прочитати:
Твоя територія: що таке особисті кордони і як їх відстояти
Особисті кордони - це навичка, яку треба розвивати, лише тоді нею можна скористатися повною мірою.
Можна виділити три основні типи особистих кордонів:
Жорсткі - людина встановлює їх, коли прагне тримати дистанцію, уникати зближення з іншими людьми та підтримувати емоційно віддалені стосунки. У більшості випадків жорсткі межі є результатом захисту - людина тримає інших на відстані, щоб її не розчарували й не спричинили біль.
Пористі - вони допускають відсутність емоційних меж як таких. Людина не лише виставляє особисті проблеми напоказ, але також надто залучається до чужих, відчуваючи себе відповідальною за все, що відбувається з близькими. Іноді це призводить до виникнення синдрому гіперемпатії. Пористі кордони не дозволяють сказати «ні», у тому в їхній основі лежить зайва емоційність та надмірна залежність від чужої думки.
Здорові - людина з такими межами здатна дотримуватись золотої середини. Вона чітко усвідомлює свою цінність, розуміючи, в яких питаннях не готова йти на компроміс, а також знає про свої потреби та бажання й не соромиться говорити про них. Може змінювати своє рішення під впливом обставин, але без шкоди собі. Здорові кордони дозволяють не «роздягатися» емоційно, але при цьому уникати стін, які заважають стосункам розвиватися.
Якби ми жили в ідеальному світі, то застосовували б здорові кордони у всіх сферах життя. Однак найчастіше вони змінюються залежно від ситуації.
Наприклад, на роботі з колегами (підлеглими) ми дотримуємося жорстких кордонів, а ось вдома вони стають пористими, і навіть іноді зумовлюють формування емоційної залежності.
Як зрозуміти, що твої межі порушено?
Під час спілкування і тебе погіршується стан: ти починаєш відчувати провину, роздратування, прикрість та інший спектр неприємних емоцій.
Друга ознака - ти починаєш вмовляти себе допомогти, бути доброю, вдаючись до наступних виправдань: «вона ж одна», «ну що, мені шкода, чи що», «у мене все одно є вільний час».
«Я все вирішу» - приклад пористих кордонів Уяви собі ситуацію: ти зустрілася з подругою, яка вирішила поділитися переживаннями з приводу сварки з чоловіком. Вона ще не встигла закінчити монолог, а ти вже намагаєшся вигадати, як її втішити, підняти настрій, допомогти розв'язати сімейні проблеми. Згадуєш, в яких книгах описана схожа ситуація, пропонуєш номер знайомого психолога, умовляєш з'їздити кудись розвіятися й відволіктися. Непереборне бажання допомогти накриває із головою. Так відбувається, тому що зазвичай ми відчуваємо біль близької людини як свій власний і намагаємося зробити все, щоб вона перестала страждати (а, відповідно, і ми теж).
Але правда в тому, що ти не здатна розв'язати чужу проблему. Часто ми намагаємося щось виправити, не розуміючи, на кому лежить відповідальність за ситуацію.
Також злий жарт з нами грає впевненість у тому, що ми знаємо, як краще. Звідси - спроба нав'язати власні ідеї та думку іншим, незалежно від того, хочуть вони цього чи ні.
Ми вважаємо, що будь-які проблеми, які виникають у близьких людей, певною мірою стосуються й нас. Це призводить до того, що ми намагаємося контролювати речі, які нам непідвладні. Іноді - на шкоду собі, іноді - на шкоду іншим.
Не треба займати позицію «рятувальника». Можна підтримати, втішити, дати пораду, сказати: «Я вірю в тебе, ти обов'язково впораєшся!» або «Як вважаєш, що треба робити? У тебе є якийсь план?»
Не забувай, що кожна людина несе відповідальність лише за себе, своє життя та свої вчинки.
Як побудувати та захистити власні межі?
Щоб встановити здорові кордони, треба зрозуміти, чого ти хочеш і чого прагнеш. Наступний крок - продемонструвати це довколишнім, з повагою, але дуже впевнено.
Кордони мають бути надійними, але водночас проникними.
Це означає, що ти знаєш себе, свої права та обов'язки, дозволяєш довколишніми бути самими собою, не вимагаєш змінюватись заради тебе.
Як цього досягнути?
Подумай, на що ти маєш право.
Кожна людина має базові права, які вона може реалізувати, не оглядаючись на інших й не відчуваючи докорів совісті.
1.
Право відмовитись від якоїсь пропозиції.
2.
Право думати про свої потреби не менше, ніж про потреби інших.
3.
Право не виправдовувати чужі очікування.
4.
Право розраховувати на повагу з боку довколишніх.
5.
Право помилятися та вчитися на власних помилках.
Це той мінімум, який дозволить зазначити особисті межі.
Визнач свої цінності.
Здорові кордони треба вибудовувати відповідно до того, що ти цінуєш. Влаштуй мозковий штурм для визначення життєвих орієнтирів. Коли перед тобою буде готовий список, подумай, як часто тобі доводиться жертвувати заради інших власними цінностями. Які події, люди, речі змушують тебе нехтувати своїми ідеалами? Розуміння цього допоможе визначити болючі точки, з якими треба працювати.
Не мовчи.
Якщо ти розумієш, що хтось порушує твої кордони, вислови своє невдоволення. Інакше це продовжуватиметься надалі. Наприклад, колега каже, що тобі треба схуднути, а ти віджартовуєшся чи погоджуєшся, щоб закрити тему. Ось тільки порадник на цьому не зупиниться й продовжуватиме давати поради «від щирого серця». А твоя напруга зростатиме.
Навчися відмовляти.
Іноді простіше одразу сказати «ні», ніж цілу годину пояснювати, чому щось приносить тобі незручності. На жаль, багато хто з дитинства привчає себе до дискомфорту і перебуває в ілюзії, що зможе бути популярною та коханою, лише якщо житиме на догоду іншим. Але подобатися всім на світі неможливо, особливо в тому випадку, якщо у тебе грамотно вибудовані особисті межі.
Використовуй метод «Поворот прожектора».
Не відповідай на запитання, які приносять тобі дискомфорт - став питання сама. Вони можуть бути кумедними, різкими, випадковими, серйозними: «А чому ти питаєш? Теж хочеш бути такою крутою, як я?», «Що тобі дасть відповідь на це запитання?», «А якщо я не хочу відповідати?». Таким чином вдасться вислизнути з центру уваги, ухилитися від незручного питання та повернути собі контроль над ситуацією.
Рекомендую прочитати:
Як навчитися говорити «ні» і перестати догоджати довколишнім
Як стати самодостатньою: 10 правил впевненої в собі жінки
