Пані

Просити вибачення - це ознака зрілої особистості. Але іноді це перетворюється на спосіб виживання. Людина починає перепрошувати не тоді, коли справді винна, а коли боїться зіпсувати враження, втратити прихильність чи здатися «не такою».  Ми засвоїли з дитинства, що бути зручною, м’якою, поступливою - це добре. Що власна думка, потреби, кордони й навіть емоції - це щось, за що варто просити пробачення.  Цей текст - про звільнення. Про те, як відділити щире каяття від нав’язаного сорому. І про те, що деякі вибачення - не акт доброти, а віддзеркалення старих ран. Як часто ти просиш вибачення?  Зрозуміло, що здатність перепросити дуже корисна. Вона демонструє, що людина шанобливо ставиться до чужих особистих кордонів, має стійку систему моралі та етики, ставиться до себе зі здоровою критичністю. Але дуже часто вибачення приносяться «не доречно» і «підсвічують» психологічні проблеми людини: низьку самооцінку, звичку придушувати власні потреби, бажання та прагнення стати «зру...

Низька самооцінка помітна на всіх рівнях комунікації: це мова тіла, мовні звороти, характерні особливості реагування та поведінка у простих життєвих ситуаціях.   10 ознак, які швидко видають невпевненість та створюють вкрай складні для вас ситуації:   1. Мова тіла: метушливість та закритість Низька самооцінка може стати помітною вже з першого погляду на людину - навіть не обов'язково розпочинати розмову. Розберемо основні маркери.   Сутулість. Спина зігнута, вдавлена в плечі шия, опущена голова - людина з таким положенням тіла ніби хоче сховатися, стати візуально меншою.   Покусування та дотики. Кусання губ та нігтів, спроби гризти кінчик олівця чи ручки, неконтрольоване бажання часто доторкатися до свого обличчя, смикати деталі одягу, поправляти волосся тощо. Такі сигнали видають вашу тривогу: «Мені тут незатишно!».   Закриті пози та відгородження. Схрещені на грудях руки, стиснуті в замок пальці, притискання до себе сумки чи те...

Ми звикли вважати, що психічні розлади - це про «лікарню». Насправді більшість живе з ними роками, просто називаючи це «характером» або «емоційністю».   Ось 7 неочевидних сигналів, що психіка потребує не мотиваційної картинки в інстаграмі, а серйозної регенерації.   1. Ви берете на себе чужі емоції   Постійно відгадуєте, чого хтось на вас образився? Відчуваєте провину, якщо хтось засмучений? Це не емпатія. Це залежність від чужого стану - коли ви несвідомо берете на себе чужі емоції, аби відчути контроль і не втратити контакт.   Так формується злиття меж: «якщо йому погано - я погана» .   Причина зазвичай криється в дитинстві, де «мовчання» або «образа» батьків були покаранням. Дитина виростає з переконанням: щоб вижити - треба догоджати.   2. Ваш настрій залежить від чужих оцінок   Якщо лайки, схвалення або чужі коментарі визначають вашу самооцінку - це емоційна залежність від зовнішнього підтвердження. ...